Давид цінує життя Саула
(23,24): А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця. І ось, яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике нехай буде моє життя в очах Господа, і нехай Він урятує мене від усякого утиску!
1. Давид знову щадить життя Саула (1-11)
Коли зіфеяни донесли Саулу, де знаходиться Давид, він зібрав 3000 чоловік, щоб знайти, впіймати і вбити його. Але Давид вивідав знаходження його табору і з Авішаєм, братом генерала Йоава, пробрався до місця, де спав Саул. Це вже вдруге він мав нагоду вбити Саула. Авішай дивився на це як на Богом дану нагоду знищити їх ворога, але Давид думав по-іншому. Він стримав Авішая. Давид не спокуситься можливістю діяти проти його життєвих принципів і піти проти сумління. Він не простягне руку на Божого помазанця.
2. Таке велике нехай буде моє життя в очах Господа (12-25)
Давид узяв Саулового списа і горня води; він став на високому пагорбі і докоряв генералу Авнеру, керівника Саулових військ. Тоді Давид знову докоряв Саулу за переслідування невинного чоловіка. Саул визнав Давида; він був зворушений стриманістю Давида і обіцяв більше не робити йому зла. Давид ясно показав, що він пощадив Саула заради Господа. Він цінував життя Саула, тому що він був Господнім помазанцем. Давид не довіряв Саулу, та він любив і боявся Господа.
Молитва:Господи, навчи мене справжній повазі до людського життя, яка походить від Твоєї любові до всіх людей.
Одне слово:Цінуй всіх, кого любить Господь