Вступ до 1-го і 2-го послань до Солунян
Апостол Павло відвідав Салоніки під час своєї другої місіонерської подорожі разом з Силою і Тимофієм (Дії. 17). Це велике портове місто було столицею Македонії. Під час проповіді Павла в синагозі про те, що Христос - це Ісус, увірували деякі євреї, безліч греків і чимало знатних жінок. Євреї,які не увірували позаздрили і порушили натовп проти тих, хто прийняв Павла. Таким чином, церква в Солуні народилася посеред заколоту.
Павлу довелося негайно покинути місто, в якому він залишив ще не зміцнілих у вірі віруючих. Він попрямував далі до Верії, Афін і Коринфу, де приєднався до Тимофія і Сила. Він написав ці два послання до Солунян з Коринфа в 51-52 рр.. н.е. Його турбував стан цих молодих віруючих, яким доводилося жити у вороже налаштованому суспільстві. Коли Тимофій приніс йому добрі новини від солунян, Павло зрадів і подякував Богові. Він написав ці листи для повчання цих віруючих, щоб допомогти їм уповати на Бога. Це не означає просто сидіти, склавши руки. Ми повинні служити Богу всім своїм серцем і всією силою. У кожному розділі 1 Сол. Павло згадував другий прихід Ісуса. Він повчав віруючих жити гідним для Бога життям. Він хотів, щоб вони були готові в будь-який час зустріти Ісуса.
Справа віри і праця любові
(3): Ми згадуємо безперестанку про ваше діло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим.
1. Віра, любов і надія (1-3)
Незважаючи на те, що віруючі в Солуні жили серед жорстоких людей, вони були сповнені радості. Бог обрав їх і зробив Своїм народом. Вони прийняли Його слово, і Дух Святий працював у їх серцях. Їхня віра була дієвою, їхня любов - трудящою, а їхня надія на Ісуса допомагала їм терпляче зносити випробування.
2. Зразок радості (4-10)
Павло та його співробітники жили жертовно серед солунян і зараз ці віруючі наслідували життя віри своїх пастирів, а точніше - Ісуса. Вони прийняли слово під час скорботи з радістю Святого Духа, вони прийняли також слуг Божих. Через це вони стали взірцем віри для інших віруючих. Завдяки тому, що вони змінилися і сміливо свідчили про Ісуса, слово Бога пронеслося від них у всяке місце. Вони зробили все можливе щоб відвернутися від ідолів і служити живому Богові. Вони мали надію на Бога й очікували Ісуса, який прийде знову.
Молитва:Господь, допоможи мені зростати у вірі, надії і любові; наповни мене Твоєї радістю і нехай через моє змінене життя Твоє слово пронесеться у всякому місці.
Одне слово:Віра, любов, сподівання і радість