Навчаючи про покаяння і віру
(21): І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа
1. Прощальне зібрання у Мілеті (13-17)
Павло йшов до Єрусалиму, де його чекали небезпека і можлива смерть. Незважаючи на це, він поспішав туди. У Мілеті він зустрівся з старшинами ефеської церкви. Він хотів наостанок підбадьорити, застерегти та дати їм напрямок на майбутнє.
2. Вчити про покаяння і віру (18-21)
Павло працював у Ефесі зі сльозами і усією покорою, але його служіння не було для людей. Він служив Господу. Юдеї, Божий вибраний народ, стали ворогами Бога та зброєю сатани. Павло не змагався з ними за владу. Він покладався на Бога, терпів усе, навчав Євангелії, щоб люди навернулися до Бога з покаянням і вірили в Ісуса. Він був працьовитим пастирем, який навчав Біблії публічно і один-на-один. Він не пропускав сказати нічого корисного.
Молитва:Господи, допоможи, щоб моє життя співпадало з моєю вірою. Допоможи мені старанно дбати про твій народ, навчаючи про покаяння і віру в Ісуса.
Одне слово:Навчай про покаяння і віру в Ісуса