Бог, що пасе мене від коли аж існую
(15): І він поблагословив Йосипа, та й промовив: "Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене відколи існую аж до цього дня"
1. Не поховай мене в Єгипті (47:28-48:4)
Яків знав, що Господь обіцяв Аврааму та його нащадкам саме землю ханаанську. Не зважаючи на те, що сам він добре влаштувався в Єгипті, він розумів, що настане час, коли він і його родина мають повернутися в ханаанську землю. Яків хотів, щоб Йосип поховав його саме там. Він вірив в Божі обіцянки і насадив таку ж віру Йосипу та його синам.
2. Бог мій Пастир (48:5-22)
Відтоді, як Бог дозволив йому знову побачити Йосипа і побачити його дітей, серце Якова було сповнене вдячністю. Він прийняв синів Йосипа як своїх власних і благословив їх, давши їм частку синів, а не онуків. Яків дав молодшому сину Єфрему перворідне благословення. В цьому благословінні він засвідчив Божу роботу в своєму житті. Бог був його Пастирем, вів його, захищав і виховував протягом всього життя. Він молився, щоб так само Бог був Пастирем дітей Йосипа.
Молитва:Господи, Ти був моїм Пастирем аж до цього дня. Будь моїм Пастирем в усі дні мого життя.
Одне слово:Господь мій Пастир