До небес милосердя Твоє
(7): Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил
1. Грішне слово безбожного (1-4)
Давид добре знав людей. Більше того, як Божий слуга, він мав духовний зір, з яким бачив людське серце. Його слова мають вагу, бо він глибоко пізнав безбожне серце. Безбожне серце не має страху Божого, воно обмануте прагненням догоджати й лестити собі, тому не може викрити чи ненавидіти гріх. Воно неправедне та оманливе, втратило мудрість і говорить "я нікому не належу", а насправді, воно віддане гріху, "раб гріха" (Ів. 8:34).
2. Господи, - аж до небес милосердя Твоє (5-12)
Давид порівнює риси Бога з природою: милосердя, що сягає небес, вірність аж до хмар, справедливість немов гори, суди немов велика безодня. Бог керує природою, піклуючись і про людей і про тварин. Також Він дає життя і світло тим, хто надіється на Нього. Бог відкрив нам вільний доступ до Своєї незмінної любові в Ісусі Христі. Бог Ісус з нами. Він відкриває нам усі риси Бога і дає нашим душам життя, живу воду й світло.
Молитва:Господь, я був грішним і нечестивим, але Ти дав мені Свій найдорогоцінніший дарунок - Ісуса Христа. Допоможи мені боятись Тебе та розкаятись в усіх гріхах перед Тобою.
Одне слово:До небес милосердя Твоє