В Твою руку кладу свою долю
(14,15а): а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог! В Твою руку кладу свою долю
1. На Тебе надіюсь я (1-13)
Хоч Давид й був помазаником Божим, все ж і в його житті були часи, коли звідусіль він був оточений ворогами. Він молився щоб справедливий Бог врятував його заради Божого імені. Як акт цілковитої довіри, він доручив свого духа в Божу руку. Цей вірш із Писання промовляли Ісус Христос на хресті, а також і первомученик Степан, коли його каменували. Бог - це Бог правди, а боввани - це сатанинська облуда. Божі служителі люблять Господа та покладаються на Нього навіть коли складається враження, що сатана та його прибічники перемагають.
2. В Твою руку кладу свою долю (14-24)
Обличчя Боже сяє на рабів Його (16). Його любов не перестає, Його доброта величезна (19). В заслоні Свого обличчя Він ховає святих Своїх (20). Господь стереже вірних, а гордому з лишком відплачує (23). Коли наше життя в Його руці, ми можемо терпляче надіятись на Нього. Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа!
Молитва:О, Господь. Ти мій Бог. Засяй обличчям Своїм на мене. Сховай мене в Своїй присутності. В Твою руку кладу свою долю.
Одне слово:Моя доля в руках Бога