Підкорені любов'ю Христа
(14): Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.
1. Відаючи страх Господній (11-13)
Ми повинні жити маючи страх Господній, тому що мусимо з'явитися перед судовим престолом Христовим. Цей страх виганяє всі інші страхи з нашого серця. Якщо ми боїмося і любимо Бога, ми живемо перед Ним, а не перед людьми. Через це інколи наші дії здаються безглуздими для людей цього світу. Але Божих людей не можна судити за зовнішніми діями, а за тим, що в їхньому серці. Божий слуга навіть не чекає, що інші віруючі будуть завжди його розуміти, але вони повинні знати, що його мотиви не егоїстичні. Він намагається догодити Богу і працює на збудування Божої Церкви.
2. Знаючи любов Христову (14-15)
Те, що Христос віддав життя за грішних людей, виглядає безглуздою витратою. Але тому що Він вмер за нас, ми маємо життя. Ми вже не живемо егоїстично. Ми повинні жити для Того, хто любить нас і вмер за нас. Христова любов спонукає нас звіщати Євангелію людям, за яких Він помер.
Молитва:Господи, Ти полюбив мене настільки, що вмер за мене. Твоя любов спонукає мене розкаятися в егоїзмі і жити для Тебе і для інших.
Одне слово:Христова любов спонукає мене