Вступ до 1-ої та 2-ої книги Царів
1 та 2 книги Царів охоплюють історію Ізраїлю від останніх днів царя Давида аж до Вавилонського вигнання. Життя царя Саула закінчилося поразкою і ганебною смертю. Через сім років Давид став царем об'єднаного Ізраїлю. Його син Соломон очолив Ізраїльський народ і царював в часи його найбільшого розквіту - золотої ери Ізраїльського царства (1Цар.1-11). Але він посіяв насіння ідолослужіння та відносності, що врешті-решт призвело до руїни. Царство розділилось під час царювання Рехав'ама, Соломонового сина (1Цар.12; 930р. до н.е.). З цього часу Ізраїльський народ був розділений між двома державами: північним Ізраїлем, та південною Юдеєю. Автор порівнює Ізраїль з Юдою, відкриваючи переплетіння їхніх історій. Для Ізраїлю було характерною часта зміна монархічних династій. 20 правителів з 9-ти династій царювали впродовж 210 років - до падіння Самарії (722р. до н.е.). В Юдеї було також 20 царів, але вони були нащадками Давида і аж до самого полону (586р. до н.е.) утворювали одну династію. Усі ізраїльські царі без винятків були злими. Вони наслідували Євровоама, що ввів Ізраїля в гріх (14:16; 15:26; 16:2; 13,19 і т.д.) На відміну від них, деякі з юдейських царів були богобоязкими, але і їм було далеко до Давида.
Обидва народи загинули в ідолопоклонстві - духовному перелюбі. Коли Бог забрав Свою руку захисту, асірійці захопили Північний Ізраїль, а 200 років по тому вавилонське військо захопило Єрусалим. Духовними лідерами того часу були пророки. Ілля та Єлисей були пророками Північного Ізраїлю. Пророки відповідали історичному фону Ізраїля та Юди. Вони закликали людей розкаятись та повернутися до Бога.
Соломон стає царем
(48): І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидячого на моїм троні, а мої очі те бачать!
1. Адонія проголошує себе царем (1-27)
Цар Давид дуже постарів. Усі думали, що він перестав розуміти, що діється. Гордий Давидів син Адонія вирішив захопити престол. Батько ніколи не заважав йому в його справах, тому він не передбачав жодних проблем. Крім того, він заручився підтримкою таких впливових людей, як генерал Йоав.
2. Віра та сміливість Вірсавії (28-46)
В Ісусовім родоводі (Мат.1) Вірсавія згадується як "Урієва". Це нагадує нам про Божу милість і прощення. Давид обіцяв Вірсавії, що трон успадкує Соломон. Вірсавія довго не відвідувала Давида, але рятуючи свого сина вона подолала свій страх і прийшла до Давида. Давид призначив своїм спадкоємцем Соломона. Соломон в'їхав до Єрусалиму на Давидовім віслюкові і був помазаний царем над Ізраїлем.
3. Віра Давида в обіцянку Бога (47-53)
Для Давида вцарювання Соломона було не просто рішенням династичного спору. Давид дивився на це як на виконання Божої обіцянки. Він дякував і благословляв Бога.
Молитва:Господи, допоможи мені долати гордість і сміливо робити вчинки віри. Постав братів і сестер, які зможуть творити історію.
Одне слово:Віра і сміливість однієї жінки