Він має рости, я ж маліти
(30): Він має рости, я ж маліти
1. Радість друга (22-30)
Учні Івана засмучувались через те, що люди покинули Івана та йшли до Ісуса. По людськи вони були вірні своєму вчителю, але не слухали того, про що він вчив, тому що все служіння Івана вказувало на Ісуса. Іван прийняв Божу суверенну волю в своєму житті та служінні (27). Він радів тому, що люди йшли до Ісуса, тому що лише один Ісус - це справжній наречений.
2. "Хто вірує в Сина, той має вічне життя" (31-36)
Іван хотів, щоб його учні йшли до Ісуса. Йти до Ісуса чи залишитись з Іваном - це було питання їх особистої переваги; це було питання життя та смерті. Іван був сущим від землі свідком, а Ісус прийшов з небес. Батько любить Сина та всю владу віддав в Його руки. Ісус істинний. Він шукав шлях, щоб допомогти людям прийняти слово Бога. Доля людини у вічності визначається тим, як вона ставиться до Ісуса. Той, хто не вірує в Сина не побачить життя, на тім перебуватиме гнів Божий.
Молитва:Господи, Ти мій істинний наречений, Даритель життя та радості. Я приходжу до Тебе. Допоможи мені слухати Твоє слово та слухатись Тебе сьогодні.
Одне слово:Ісус має рости, я ж маліти