Віра сотника
(7б): Та промов тільки слово, і раб мій одужає.
1. Співчутливий воїн (1-5)
У римських воїнів зазвичай не було співчуття, але цей сотник цінував життя свого слуги. Коли той був при смерті, сотник зробив усе можливе, щоби його врятувати. Сотник навіть стримував свій римський характер та гординю заради того, щоб прохати юдейських старших. Він поважав юдеїв та навіть використав свої гроші для побудови синагоги. Такі вчинки свідчать про його людяність, він прагнув пізнати Бога, Його турботу та пастирське серце до людей.
2. Віра сотника (6-10)
Сотник покликав за Ісусом, а потім послав сказати, щоб Він не йшов - "та промов тільки слово, і раб мій одужає". Він вірив у силу та владу слова Ісуса. Слова сотника також мали владу на людському рівні, підлеглі корились йому. Він і сам корився вищим за званням офіцерам. Сотник дивився на Ісуса, як на духовного генерала, слова Якого абсолютні. Ісуса вразила така віра.
Молитва:Господи, дай мені пастирське серце та навчи молитися з вірою, навчи поважати людей та допоможи вірою коритись Твоєму слову.
Одне слово:"та промов тільки слово"