Мій Викупитель живий
(19:25,26): Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу
1. Промова Білдада (18:1-21)
Білдад вперто відстоював своє твердження, що Йов страждає через якийсь страшний гріх (розділ 8). У своїй другій промові, він обурюється, тому що Йов не хоче слухати його. В темних тонах він змальовує участь грішника. Однак слова Білдада засновані на тому, що він бачить, дивлячись на Йова. Він впевнений, що єдине полегшення, якого може очікувати Йов, це забуття. Його роздуми логічні, але вони не дають Йову ані надії, ані сили. Більше того, вони знищують надію та призводять до відчаю. Білдад не знав живого Бога, тому він тільки посилив страждання Йова.
2. Віра Йова (19:1-29)
Йов дорікав Білдаду за те, що той соромить його в такому тяжкому стані. Він просить своїх друзів пожаліти його, тому що рука Божа простягнулась на нього. Після цього Йов сповідував свою віру. Він певен, що Бог - його Викупитель - живий. Бог буде судити весь світ. Йов знає, що смерть це не кінець. Він знає, що зустрінеться зі своїм Викупителем, тому його серце сумує, очікуючи цього.
Молитва:Господи, навчи мене вірі Йова в воскресіння. Збережи мене сьогодні.
Одне слово:Та я знаю, що мій Викупитель живий