Господь кличе Самуїла
(10): І ввійшов Господь, і став, і покликав, як перед тим: Самуїле, Самуїле! А Самуїл відказав: Говори, Господи, бо раб Твій слухає!
1. Господнє слово було рідке (1-9)
В той час люди жили у духовній темноті і невігластві, тому що не було слова і видінь від Бога. Там, де нема видіння, люди гинуть. Божий світильник ледве мерехтів, але поки ще не погас: була одна вірна матір молитви, яка молилась. Самуїл жив завдяки вірі своєї матері. Одного разу Господь покликав його. Спочатку він думав, що його покликав Ілій, але потім старий священик зрозумів, що хлопчика кличе Господь. Коли Господь покликав знову, Самуїл відповів: "Говори, Господи, бо раб Твій слухає!"
2. Говори, Господи, бо раб Твій слухає! (10-21)
Господь розповів Самуїлу про скорий суд, який іде на дім Ілія. Як маленький хлопчик міг розповісти таку новину старому чоловіку, якого він любив і поважав? Та Ілій учив Самуїла, що обов'язок пророка - говорити всю Божу правду. Тому Самуїл розповів йому все. Самуїл мав страх Божий і поважав Його слово, тому Бог довіряв Самуїлу Своє слово і через Самуїла слово Боже йшло до всього Ізраїлю.
Молитва:Господи, даруй мені віру і сміливість, щоб без страху говорити і навчати Твоєму слову. Через слово Боже даруй мені Твоє видіння.
Одне слово:Май Боже видіння для Його землі