Він має рости, я ж маліти
(30): Він має рости, я ж маліти.
1. Радість друга (22-30)
Учні Івана засмучувались через те, що люди покинули Івана та йшли до Ісуса. З людської точки зору вони були вірні своєму вчителю, але не слухали того, про що він вчив, тому що все служіння Івана вказувало на Ісуса. Іван прийняв Божу суверенну волю в своєму житті та служінні (27). Він радів тому, що люди йшли до Ісуса, тому що лише один Ісус - це справжній наречений.
2. Хто вірує в Сина, той має вічне життя (31-36)
Іван хотів, щоб його учні йшли до Ісуса. Йти до Ісуса чи залишитись з Іваном - це було питання їх особистої переваги; це було питання життя та смерті. Іван був сущим від землі свідком, а Ісус прийшов з небес. Батько любить Сина та всю владу віддав в Його руки. Ісус істинний. Він шукав шлях, щоб допомогти людям прийняти слово Бога. Доля людини у вічності визначається тим, як вона ставиться до Ісуса. Той, хто не вірує в Сина не побачить життя, на тім перебуватиме гнів Божий.
Молитва:Господи, Ти мій істинний наречений, Даритель життя та радості. Я приходжу до Тебе. Допоможи мені слухати Твоє слово та слухатись Тебе сьогодні.
Одне слово:Ісус має рости, я ж маліти