Бог всякої потіхи
(9): Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих
1. Рясна потіха Христова (1-7)
Павло писав з авторитетом апостола. Разом з ним був Тимофій. Після привітання він підносить хвалу Богу, Отцю Господа Ісуса, Отцю милосердя й Богу всякої потіхи. Тільки ті, хто страждає за Ісуса, можуть знати Бога потіхи. Павло дивився на світ очима Христа і страждав з Ісусом за грішний світ. Він не ухилявся від страждань і не намагався захистити від них своїх ягнят. Замість цього він шукав і приймав потіху від Бога, і допомагав ягнятам вчитися терпінню і приймати рясну потіху Христа. Це шлях зростання в образ Христа (Рим. 5:3-4).
2. Щоб ми покладали надію на Бога (8-11)
Павла мало не вбили в Асії (Дії 19); але через це він навчився покладати надію на Бога, Який воскрешає мертвих (1 Кор. 15:31-32). Він навчився вірі воскресіння, також він навчився довіряти Богу, який відкриває Свою силу і дає Свою втіху тим, хто надіється на Нього.
Молитва:Господь, допоможи мені пізнати глибину Твоєї любові і потіхи, й розповісти про них іншим.
Одне слово:Надійся на Бога потіхи