Нехай говорю я в гіркоті своєї душі!
(12): Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа?
1. Нехай нарікання своє я на себе пущу (1-12)
Йов відчув біль, який нам неможливо зрозуміти. Він жаліється Богові, Який створив його. Він не сумнівається в Божому суверенітеті, та не думає про себе, що начебто лише він один у всьому всесвіті. Він знає, що Бог Сам створив його та весь час дивиться на нього. Він вірить, що Бог добре знає про його біду, саме через це він прийшов до Свого Творця. Йов не розуміє, чому Бог гнобить Своє творіння, а раду безбожних освітлює.
2. Ситий стидом (13-22)
Йов бачить в Бозі небесного сторожа, який тільки й шукає, в чому б спіймати його. Йов впевнений, що все, що з ним трапилось, - це караючий гнів Бога. Він каже "Якщо я провинюся, то горе мені!". Припускаючи свою невинність, він все одно не наважується звести очі, тому що сповнений соромом. Йов думає, що якщо, здолавши сором, він наважиться підняти голову, то Бог покарає його ще більше. Йов просить Бога забути про нього хоча б на хвилинку. Пізніше він розкається в тому, що не вірно думав та говорив про Бога.
Молитва:Господи, допоможи мені вірити в Тебе в важкий час. Даруй мені покаяння.
Одне слово:Прийди до Бога з розкаянням