Послух від серця
(17): Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали
1. Раби того, кого слухаєтесь (15,16)
Невже свобода від закону дає нам право грішити? Звісно ж ні. Не потрібно обманювати себе. Ми раби того, кого слухаємось. Якщо я керуюся своїми грішними бажаннями і роблю щось тому, що того бажає моя грішна природа, то це не свобода. Це рабство. Привабливо думати, що ми чинимо так, як хочеться нам. Але так не буває. Кожна людина належить чи Богу чи сатані. Послух не з'являється сам по собі. Навіть Ісус вчився слухняності (Євр. 5:8). Щоб коритися Богу, необхідне рішення віри.
2. Слухайтесь Бога від серця (17,18)
Ісус звільнив нас від рабства гріха, щоб ми з радістю від серця корились Богу. Він не хоче поверхової формальної покори, як скорився батьку старший брат в одній з Ісусових оповідей (Лук. 15:11-32). Він хоче, щоб ми корились Євангелії від всього серця. Він хоче, щоб ми жили як Його улюблені діти, а не як раби, що завжди жаліються. Слова "від серця" означають "від всього серця".
Молитва:Господи, я люблю Тебе. Нехай моє серце буде сповнене Твоєї любові і радості, щоб я слухався Тебе від серця.
Одне слово:Послух від серця