Я не простягну руки на Господнього помазанця
(7): І сказав він до своїх людей: Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому помазанцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він помазанець Господній!
1. Господь дає Саула в руки Давида (1-8)
Після повернення з погоні за филистимлянами, Саул разом з трьохтисячною армією пішли за Давидом. Він не знав, що Давид і його люди ховались на іншій стороні печери, коли він пішов туди для потреби. Давид міг подумати, що це Господь дав йому можливість помститись на своєму ворогові. Це було природно. Але Давид не простягнув своєї руки на Саула і стримав своїх людей. Він поважав життя Саула, тому що він боявся і любив Бога, Який помазав Саула на царя.
2. Саул знає, що Давид буде царем (8-22)
Після того, як Давид непомітно відрізав полу царевого плаща, він вийшов і кликнув до царя. Він розповів Саулу, чому змилосердився над його життям, коли він мав нагоду вбити. Він свідчив Саулу, що він не винний в злодіянні чи повстанні. Саул був вражений відмовою Давида вбити його. Він заплакав і визнав правду, яку знав в серці, що Давид буде наступним царем і Господь заснує його царство. Господь шанує тих, хто шанує Його (2:30).
Молитва:Господи, навчи мене, як любити і шанувати Тебе через повагу до Твоїх слуг і Твоїх дітей.
Одне слово:Бог благословляє тих, хто шанує Його