Вступ до 1-ї і 2-ї книг Самуїла
Книга Суддів закінчується словами: "Того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!" Книги Самуїла зображують перехід Ізраїлю від союзу незалежних племен до монархії. Самуїл був мостом для цього переходу. Він особисто був проти монархії, бо вбачав у бажанні людей мати царя відмову від Божого царювання. Але в той же час він був тим, хто настановляв царів, тим, хто помазав обох: Саула, який виявився недостойним, і Давида, який став прикладом для всіх наступних царів.
Бог Сам наставляв пастирів для Свого народу. Ключовим віршем є 1Сам.2:30 "бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені!" Хто ж тоді лідер, який може служити Богові і Божому народові? 1Книга Самуїла розглядає це питання на прикладі двох протилежностей: синів Ілія, які успадкували священство, але зіпсувались, і Самуїла, який був слухняний Божому слову від юності і став на їхнє місце. Потім автор протиставляє Саула і Давида. Давид названий чоловіком по серцю Бога. 1-ша книга Самуїла розповідає про його життя в пустелі. 2-га книга Самуїлова розповідає про життя Давида, як царя з пастирським серцем, з якого почалась царська лінія в Ізраїлі. За його царювання кордони Ізраїлю розширились до тих меж, які обіцяв Бог Аврааму. Його царювання стало символом месіанського царства Христа, Який прийде щоб відновити Царство Бога. Таким чином Бог тренував Свій народ покладати надію в Небесному Царстві.
Народження Самуїла
(20): І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його
1. Елканова сім'я (1-8)
Період суддів був часом духовного голоду. Сім'я Елкани відображує темряву того часу та мерехтливе світло віри, що досі горіло в серцях кількох чоловіків і жінки. Елкана мав дві дружини. Пеніна мала дітей, а Анна була неплідною. Елкана любив Анну і намагався втішити її. Його дім руйнували ревнощі і суперництво. Але всупереч людським проблемам, його сім'я робила все можливе, щоб служити Богу згідно з Його заповіддю.
2. Молитва Анни (9-20)
Можливо, коли б Анна не мала проблеми, вона б не молилась так щиро. Та її нещастя змусило її прийти зі скорботою в душі і молитися до Господа та гірко плакати. Вона дала обітницю Богові. В той час ніхто не молився так гаряче, тому священик Ілій вважав її за п'яну. Коли вона ж пояснила, він благословив і підтвердив її обітницю. Його благословення посіяло віру в її серце. Через рік Бог дав їй сина.
Молитва:Господи, дякую за Твій святий залишок, який шукає Тебе навіть в темний час.
Одне слово:Анна вилила свою душу в молитві