Смерть Авесалома
(19:1): І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!...
1. Смерть Авесалома (1-18)
Давид діяв так як вимагали обставини. Він послав свою армію розбити Авесалома, але попросив своїх генералів зберегти йому життя. Тоді в ньому говорило батьківське серце, як серце Бога, який любить непокірних грішників. Але Йоав відрізнявся. Одного разу він гуманістично допоміг Авесалому, але зараз був готовий убити його. Він знайшов його, коли той висів на дереві, і не проявив милості. Гордість і слава Авесалома перетворились на порох. Повстання закінчилось.
2. Серце батька (19-33)
Двоє людей побігли до Давида сповістити про перемогу. Йоав знав, що хороші новини про перемогу можуть бути поганими для Давида. Давид почувши їх зразу запитав про Авесалома. Він плакав з розбитим серцем і хотів бути на місті сина. Але Давид був царем, який повинен був захищати Божий народ. Він не був прагматиком. Давид був пастирем і батьком, чоловіка за серцем Бога.
Молитва:Господи, дякую за Твою любов, не зважаючи на те, що я Був Твоїм ворогом і противником.
Одне слово:Цар і батько