Вступ до книги Неемії
Царства Ізраїлю та Юди були спустошені, а людей відвели в полон асирійці у 721 р. до н.е. та вавилоняни в 605, 597 та 586 рр. до н.е. Та Бог дав Юдейському народу Свою обіцянку, що вони повернуться до Єрусалиму з Вавилонського полону через 70 років (2Хр. 36:21-22, Єр. 25:8-11), і цей час настав. Повернення переселенців почалось за правління Кіра, царя Персії, який завоював Вавилон. Перша група повернулась назад у 536 р. до н.е. під проводом Зоровавеля. Під його керівництвом в 516 р. до н.е. було завершено будівництво храму. Другу групу переселенців повів Ездра в 457 р. до н.е. Він був учителем Біблії. Неемія повів третю групу у 444 р. до н.е. Він був політичним лідером і пастирем для свого народу. Ім'я Неемія означає "Господь втішає". Він жив як вигнанець у Персії, але піднявся до привілейованого становища царського чашника. Його серце наповнилося жалобою, коли він почув, що мури Єрусалиму лежать у руїнах. Тому він молився про це, і Бог показав йому, що робити.
Він повернувся і побудував стіни, переборюючи велику опозицію (розділи 1-6). У розділах 7-13 розповідається про те, як він організував поселенців, заохочуючи вивчати Біблію та роблячи практичні реформи у відповідності з її ученням, часто витрачаючи на це свої власні кошти. Неемія є прикладом справжнього духовного лідера.
Молитва Неемії
(11): Молю Тебе, Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що прагнуть боятися Ймення Твого! І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем! А я був чашником царевим
1. "Сів я та й плакав" (1-4)
Неемія був чашником царя Артаксеркса. Частина вигнанців з Юдеї повернулись до Єрусалиму і відбудували храм. Але під час правління Артаксеркса доля знову повернулась до них спиною (Єздр.4:12,13). Одного дня брат Неемії повернувся з Юдеї і приніс новини про Єрусалим. Коли Неемія почув, що мури Єрусалиму лежать в руїнах, а люди, які повернулись з полону, живуть у великій біді та ганьбі, він сів та й заплакав. Він постив і молився три місяці.
2. Рішення Неемії (5-11)
Неемія мав пастирське серце до свого народу, і з вірою у Божу допомогу він вирішив ризикнути усім і говорити до царя. Він розкаювався у гріхах свого народу, як у своїх власних. Юдеї пішли у вигнання, бо не жили за словом Бога. Неемія молився, щоб Бог використав його, щоб відновити становище цього народу як Божої дорогоцінної власності.
Молитва:Господь, допоможи мені молитися з каяттям у серці за мої гріхи і гріхи мого народу, аж поки я зможу служити своєму народові пастирем, як Неемія.
Одне слово:Рішення бути пастирем