Бог поклав вічність у наші серця
(11): Усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...
1. Усе Він прегарним зробив свого часу (1-13)
Бог зробив усе прегарним свого часу. Для всього свій час. Щоб жити за Божим планом та часом, необхідно мати в своєму серці вічність. Тоді навіть у самих звичних речах та діяльності ми побачимо красу. Проте, якщо у наших серцях не буде Бога, то ми станемо схожими на тварин, із нашого життя щезне надія і все здаватиметься беззмістовним.
2. "Все, що Бог робить, воно зостається навіки" (14-22)
Ми постали із пороху, і знову вернемось до пороху. Але на цьому все не закінчиться. Вічний Бог судитиме і добрих і злих. Те, що ми робимо в цьому світі є підготовкою до вічного життя. Якщо все обмежується цим світом, то життя дійсно не має сенсу. Ми повинні благоговіти перед Богом, виконувати Його волю, радіти та покладати свою надію в Його Царстві.
Молитва:Господи, хоча я створений з пороху, але маю вічність у своєму серці. Допоможи мені слідувати за Тобою до кінця свого життя.
Одне слово:Вміщати вічність у серці.