До Лаодикійської церкви - Я стою під дверима та стукаю
(20): Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною
1. Не будь теплим (14-18)
Віруючі Лаодикії думали, що добре влаштувалися одночасно як у духовному світі, так і в цьому світі. Заради комфортного життя вони ішли на компроміс. Але Ісусу не подобаються такі “теплі” християни. Він сказав, що виплюне їх зі Своїх уст. Якщо ми бачимо, що стаємо самовдоволеними й шукаємо легкого життя, то повинні ретельно перевірити себе перед Богом. Ісус назвав “теплих” християн нужденними, і мізерними, і вбогими, і сліпими, і голими. Тільки Він Один по-справжньому збагачує нас, покриває нашу наготу й зцілює сліпоту.
2. Покайся й відчини двері (19-22)
Ісус дорікає нас, тому що любить по-справжньому. Його стук, у двері наших сердець, закликає до покаяння. Але щоб відчинити двері для Ісуса, спочатку необхідно зачинити їх для цього світу. Коли Ісус входить через відчинені двері в наше життя, Він очищає нас від усякого бруду й наповнює Своєю любов'ю і благословенями. Вечеряти з Ісусом означає мати з Ним особисті стосунки.
Молитва:Господь, дякую Тобі за те, що Ти стукаєш у двері мого серця. Будь ласка, прийди й живи зі мною навіки.
Одне слово:Відчини двері й дозволь Ісусу увійти