Павло свідчить перед намісниками
(14-16): Але признаюсь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу так, що вірую всьому, що в Законі й у Пророків написане. І маю надію я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресення праведних і неправедних. І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей
1. Звинувачення (1-9)
Обвинувачі Павла прибули до Кесарії. Павла поставили перед намісником Феліксом на допиті. Юрист Тертил висунув обвинувачення проти Павла, що він зчиняє колотнечу і є лідером назорейської секти.
2. Захист Павла (10-21)
Щоб захищатися Павло представив факти. Він був невинний у збезчещенні храму і підбурюванні до бунту. Але він відкрито зізнався у тому, що служить Богу Авраама, Ісака та Якова як послідувач Ісуса. Ісус – це шлях, Він прийшов від Бога і пішов назад до Бога через Свою смерть та воскресіння. Віра Павла ґрунтувалася на Біблії, він покладав надію на воскресіння та останній суд Бога. Він прийшов до Єрусалиму і поклонявся у храмі. Він стояв на суді за надію на воскресіння з мертвих.
Молитва:Господи, допоможи мені свідчити про Тебе перед великими і малими цього світу з чистим сумлінням.
Одне слово:Йди Шляхом Ісуса