Корабельна аварія
(31): То сказав Павло сотникові та воякам: "Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете!"
1. Павло бере справу у свої руки (27-38)
Однієї темної ночі, по двох тижнях плавання і безуспішної боротьби з морем і сильним вітром, стали домислюватись моряки, що наближаються до якоїсь землі. Боячись, щоб не натрапити там на скелясті місця, вони кинули чотири якорі і благали, щоб настав день. Деякі моряки запанікували і намагалися втекти з корабля. Але Павло сказав сотнику, що усі мають лишитися на борту, тому вояки перерізали мотузки у рятувальної шлюпки, і вона впала на воду. Павло нагадав Божу обіцянку спасти їхні життя. Він сказав їм поїсти, і тоді сам подякував Богові і поїв хліба. Усі разом поїли і вірою викинули за борт залишки збіжжя.
2. Всі врятувались на землю (39-44)
Коли настав ранок, показався піщаний берег. Коли вони попробували допливти до нього, то сіли на мілину. Корабель загруз, і хвилі розбивали його на уламки. Вояки почали переживати, що в'язні можуть втекти, але сотник захистив їх заради Павла. Всі безпечно дісталися землі, як і обіцяв Бог.
Молитва:Господи, серед бурі Ти - мій якір і пристань.
Одне слово:Відвага та напрям від Бога