Життя наше на небесах
(20): Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа
1. Вони думають про земне (17-19)
Павло заохочує віруючих наслідувати братів, які чинять за прикладом, що він залишив їм. Християнство – це життя. Світські люди вважають, що їхнім життям керує доля. Їхній кінець – загибель. Вони також мають свого бога, та їхній бог – шлунок. Вони навіть шукають слави, та їхня слава – це сором. Більше того, вони думають тільки про земне!
2. Життя наше на небесах (20-21)
Хоча ми живемо в цьому світі, ми не належимо йому. Життя ж наше на небесах. Як мешканці Небесного Царства, ми пристрасно очікуємо Спасителя з неба, Господа Ісуса Христа, Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його. Оскільки ми думаємо про Ісуса та покладаємо в Ньому свою надію, Він зробить нас за Своїм образом та приготує для небесного дому.
Молитва:Господи, хоча я живу в цьому світі, але Ти знаєш, що я живу на небесах. Я пристрасно очікую Твого приходу сьогодні. Допоможи мені не спокуситись життям для шлунку та марнотних ідолів.
Одне слово:Небеса – місце мого призначення