Загублена вівця

Луки 15:1-10

(4): Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?

1. Пастирське серце (1-7)

Митники та грішники з великою спрагою слухали слово Бога, а фарисеї нарікали на Ісуса за те, що Він приймає таких людей. Вони не знали Божого серця. Ісус навчив їх, як принести Богу радість. Бог - це пастир, що піклується про одну загублену вівцю. Він залишає 99 та йде шукати загублену, аж поки не знайде її. Потім кладе її на плечі свої і, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, щоб розділити радість. Митники та грішники були загубленими вівцями. Коли один такий грішник приймає слово Бога і кається, тоді Бог і всі Його Ангели наповнюють небо піснями радості.

2. Наполегливість жінки (8-10)

Друга притча Ісуса була також про загублене і знайдене. Жінка, що мала 10 монет, і загубила одну, не могла заспокоїтися, аж поки не знайшла її. Знайшовши втрачене, вона зраділа. Потім скликала своїх приятельок, щоб святкувати. Так само радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.

Молитва: Господь, допоможи мені пізнати Твоє серце. Допоможи мені радіти з Тобою, коли кається один грішник.

Одне слово: Шукай загублених агнців Ісуса

login:
password: