Молитва Давида
(24а): А Твоє Ім'я нехай буде міцне, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Саваот, Бог Ізраїлів
1. “Хто я, Господи, Боже, і що таке дім мій?”(15-22)
Цар Давид став перед лицем Господнім та молився. Він визнавав, що Божа обітниця — це незаслужена милість Бога до нього. Давид розумів, що Бог зробив це для Своєї слави. Бог викупив Ізраїль Собі в народ, щоб зробити Собі ім’я. В цей час Бог поставив Давида пастирем для них. Насправді, Бог Сам був їхнім пастирем.
2. “А Твоє Ім'я нехай буде міцне, і нехай буде велике аж навіки” (23-27)
Бог обіцяв збудувати дім для Давида. Давид прийняв це благословення та молився, щоб Бог виконав Свою обіцянку. Давид молився, щоб через його дім Бог звеличив Своє ім’я навіки. Давид вірив, що Бог збереже свою обітницю, він також вірив, що, якщо Бог благословив його дім, то вони будуть благословенні навіки. Нам треба сміливо молитися перед Богом.
Молитва:Господи, хто я, недостойний грішник, що Сам Син Божий прийшов, щоб вмерти за мене? Я вірю Твоєму Слову та обітниці. Нехай буде прославлене Твоє ім’я через моє життя.
Одне слово:Заради імені Його.