Пророк, що плаче
(18): Їхнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о дочко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочинку собі, нехай не спочине зіниця твоя!
1. Господь став як ворог (1-9)
Бог гнівався, бо Він любив Свій народ, а вони згрішили. Він покривав їх світлом любові; тепер він захмарив їх темрявою гніву. В своєму гніві Він обрізав їхні роги (їхню силу) (3). Господь забрав свою огорожу захисту. Він став як ворог; він запалив Свій гнів як вогонь. Він покинув їх жертовника і святиню і понищив політичне й духовне лідерство, так що люди стали як вівці без пастиря.
2. Учинив Господь те, що задумав (10-22)
Люди мучилися і страждали. Пророк плакав, доки його очі не повипливали від сліз. Ніхто не звеселить Єрусалим. Пророки були пустословами і брехунами. Не стало вчителів Біблії. Тому люди не могли розкаятися, і полон був неминучим. Тепер їхня рана стала такою глибокою, що ніхто не міг їх зцілити. Пророк і його народ лише благали Господа про милість і допомогу.
Молитва:Господи, дай мені серце плакати за мій народ. Постав пастирів і вчителів Біблії, котрі можуть навернути серце Твого народу до Тебе.
Одне слово:Плач про грішний світ