Вступ до другого послання до Коринтян
Апостол Павло залишив Ефес після написання 1 Коринтян. В Ефесі його життя було у смертельній небезпеці через протистояння, спричинені золотарем, що робив ідолів, - бізнес якого був під загрозою через швидке розповсюдження Євангелії (Дії19-20). Павло відвідав Коринт (2Кор.1:23;2:1). Йому було важко, бо необхідно було терміново вирішити деякі практичні проблеми. Коринтяни не знехтували його викриттям. Вони покаялися і всім серцем підтримали план Павла принести дар Єрусалимській церкві. В Коринті він написав послання до Римлян і після відвідування Єрусалиму планував поїхати до Риму. Друге послання до Коринтян було написано в Македонії через кілька місяців. Воно наповнене любов’ю і вдячністю за віру і покору коринтян, але деякі проблеми, про які говорилося в першому посланні, ще залишилися. Друге послання було написане після того, як Тит відвідав Коринт, і являлося відповіддю на добрі новини, які той привіз. Павло радіє, тому що вони покаянні та підтримують збір пожертов для єрусалимських християн, що потребували допомоги. Також він захищає своє апостольство і відповідає на їхню критику. Він відвідає їх в час Бога. А поки що він знову посилає до них Тита з одним братом, якого хвалять за Євангелію (8:16-18), для того, щоб передати обіцяні дари.
Павло говорить з коринтянами як батько. Він ділиться з ними своїм власним болем, боротьбою і втішенням Христовим.
"Бог всілякої потіхи"
(9): Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих
1. Рясна потіха Христова (1-7)
Павло писав з авторитетом апостола. Разом з ним був Тимофій. Після привітання він приносить хвалу Богу, Отцю Господа Ісуса, Отцю милосердя й Богу всякої потіхи. Тільки ті, хто страждає за Ісуса, можуть знати Бога потіхи. Павло дивився на світ очима Христа і страждав з Ісусом за грішний світ. Він не ухилявся від страждань і не намагався захистити від них своїх ягнят. Замість цього він шукав і приймав потіху від Бога, і допомагав ягнятам вчитися терпінню і приймати рясну потіху Христа. Це шлях зростання в образ Христа (Рим.5:3-4).
2. Щоб ми покладали надію на Бога (8-11)
Павла мало не вбили в Асії (Дії19), але через це він навчився покладати надію на Бога, Який воскрешає мертвих (1Кор.15:31-32). Він навчився вірі воскресіння, також він навчився довіряти Богу, який відкриває Свою силу і дає Свою втіху тим, хто надіється на Нього.
Молитва:Господь, допоможи мені пізнати глибину Твоєї любові і потіхи, і розповісти іншим.
Одне слово:Надійся на Бога потіхи